14.10.2019

Втрата врожаю та зниження родючості: хто і як виснажує українські ґрунти

АктуальнеНовіСуспільство
10.10.2019

Відомий на весь світ український чорнозем втрачає свою родючість. Що відбувається з ґрунтами, чому земля виснажується, хто за це відповість і які наслідки матиме – у матеріалі Фактів ICTV.

Земля, ринок землі

Споконвіку предметом гордості українців була земля. На території нашої держави зосереджено близько 30% світового запасу чорноземів. Сприятливий клімат та родючість земель дозволяють розвивати АПК, який сьогодні становить близько 13% від ВВП країни.

Та за все треба платити. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН на початку 2019 року констатувала – 20% орних земель країни, а це 6,5 млн га, піддались деградації. За їх даними, Україна щорічно втрачає від ерозії 300-600 млн тонн ґрунту, а врожайність від цього може знижуватись на 50%.

Що сталось з українським родючим чорноземом? Проблем декілька – фермери, які порушують аграрні технології і виснажують землю з метою заробити, і зміна клімату, яка стрімко зміщує кліматичні зони.

Проблеми є, але ситуація не критична

Один з показників, який визначає врожайність ґрунтів – вміст у них гумусу. Для того, аби земля вважалась чорноземом, вміст цієї речовини в ній має перевищувати 2,5%. Середній показник в Україні – 3,16%. Втім, ще 100 років тому він був на рівні 13-14%.

Але навіть 3,16%, порівняно з показниками європейських країн – це фантастична цифра, говорить Павло Коваль, генеральний директор організації Українська аграрна конфедерація.

Павел Коваль

Фото: Павло Коваль

– Донедавна  ми спостерігали зниження показника, але останні 3-5 років можна говорити про стабілізацію. У 2012 році було 3,19%, сьогодні – 3,16%. Є падіння, але воно сповільнюється.

Він додає, хоч вміст гумусу та природна родючість помалу знижуються, валові збори з базових культур Україна нарощує з року в рік. Ситуація не критична:

– У нас близько 65% ґрунтів мають високий або середній вміст поживних речовин. Тільки близько 19% характеризуються низьким вмістом. Є над чим працювати, але ніяких катастрофічних трендів не виявляється, – зазначає експерт.

Ставлення  аграріїв

Тим не менш, аби через 10 років не відчути руйнівних наслідків деградації земель, варто не лише користуватись природними ресурсами, а й дбати про їх відновлення.

– Зазвичай агрокомпанії заробляють надприбутки за рахунок природної родючості чорноземів. Так, вони вкладають гроші в захист рослин, мінеральні добрива, але в основному зростання всього валового збору відбувається за рахунок природного ресурсу, – говорить Михайло Амосов, експерт з сількогосподарських питань Центру екологічних ініціатив Екодія.

Михаил Амосов

Фото: Михайло Амосов

Підтримувати ґрунти в родючому стані дозволяють органічні добрива. А оскільки рослинництво в декілька разів переважає над тваринництвом, виникає дефіцит цих добрив.

– Нам варто вносити 8-15 тонн органічних добрив на гектар, а в нас такої маси немає, бо поголів’я зменшується, – стверджує Павло Коваль.

Вихід – приорювати рештки соломи, соняшничиння, ріпаку, а також висівати поживні зелені культури після збирання врожаю. Та цим методом аграрії часто нехтують.

– Коли недостатньо техніки, щоб правильно переробити рештки, їх просто спалюють. Це шкодить ґрунту і не допомагає з економічної точки.

Ще одна проблема серед аграріїв – недотримання так званої сівозміни, чергування культур. А це, за словами експерта, негативно впливає на структуру ґрунту, комкуватість, вміст мікроелементів, забруднення шкідниками, хворобами та бур’янами.

– Низка господарств сіють кукурудзу на кукурудзі, соняшник на соняшнику, ріпак на ріпаку. Економічні умови змушують аграріїв вести короткоротаційні сівозміни – вирощувати три-чотири базові культури, які мають високу маржинальність і стабільний попит на зовнішньому і внутрішньому ринках.

Та без запровадження правильної сівозміни неможливо ефективно вести бізнес в середньостроковій  або довгостроковій перспективі. Наслідки проявляться вже через два-три роки.

Ринок землі

Один з факторів, який впливає на ставлення аграріїв до ґрунтів – мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Окремі фермери або агрохолдинги не інвестують кошти у чужу власність, натомість заробляють “тут і зараз”, виснажуючи землю.

– Фермер інакше би відносився, якби орієнтувався не лише на ринкову кон’юнктуру вирощуваних товарів, а й був впевнений, що ця земля у його власності, – пояснює Павло Коваль.

Експерт додає, запровадження обігу встановить ринкову вартість землі, яка у нас сьогодні коштує близько €1 тис., що в рази нижче, ніж в Європі.

Читайте: $60 тис. за гектар та розвиток сімейних ферм: як працює ринок землі у світі

– Відсутність ринку – елемент неефективного підходу до формування базової галузі економіки. Це впливає на те, що у нас неадекватно оцінений основний для України ресурс – земля.

Хто відповість?

Подібно до виноградників у Франції, земля в Україні – це національне багатство. Це положення навіть закріплене у статті 14 Контитуції.

Та механізми контролю за нею страждають. Ще у 2011 році Кабмін ухвалив постанову №1134, яка регулює сівозміни та впорядкування угідь. Але моніторинг за дотриманням правил сьогодні так і не проводиться.

– Інституції, які мали б контролювати стан ґрунтів, дотримання законодавчих актів, залишають бажати кращого. Все на совісті виробників, які керуються економічними факторами, попитом ринку і вирощують ті культури, які вигідно, – зазначає Амосов.

Кліматичні зміни

Та не тільки люди псують землю. Чималу роль в ситуації з деградацією ґрунтів відіграє зміна клімату. За останні 30-40 років межі кліматичних зон змістилися на північ щонайменше на 200-300 км.

– Степ піднімається і вже досягає півночі Дніпропетровської області і навіть півдня Кіровоградської. Раніше соняшник, сою та кукурудзу в Чернігівській області можна було знайти тільки в окремих господарствах. Сьогодні, проїхавши полями цієї області, можна все це побачити.

Водночас це, за словами Коваля, спричинило перерозподіл у грошовій оцінці землі. Відтак, Сумська, Чернігівська, Волиньська, Рівненька, Хмельницька, Тернопільська області наростили свій потенціал і інвестиційну привабливість, а Запорізька, Херсонська, Миколаївська, південь Одеської – навпаки.

[embedded content]

Найгірший стан ґрунтів на півдні країни, констатує Михайло Амосов. Це Запорізька, Херсонська, Миколаївська області.

– Там відчувається значне підвищення річної температури, зменшення кількості дощів. А через значні посухи верхній шар ґрунту може просто здуватись.

Краща ситуація спостерігається у північних регіонах, але і тут, за словами експерта, через неправильне використання страждає ґрунт. А для його відновлення треба немало часу:

– Щоб навіть 1% гумусу відновився, потрібно як мінімум 1000 років. Це майже невідновлюваний процес. Тому треба дуже відповідально ставитись, – підсумував експерт.

Інтенсивна експлуатація в умовах порушення аграрних технологій ставить під загрозу весь аграрний сектор. Родюча земля і сприятливий клімат не вічні, а тому варто подумати про майбутнє вже зараз. Наслідків чекати не довго, а на відновлення підуть століття.

Лілія Ященко 

Оригінал статті взято з ресурсу: https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20191010-vtrata-vrozhayu-ta-znyzhennya-rodyuchosti-hto-i-yak-vysnazhuye-ukrayinski-grunty/