21.08.2019

Підйомні для ОТГ

ЕкономікаНові
9.11.2018

На перешкоді процесові масового створення ОТГ стоять недостатні субвенції на розвиток інфраструктури для нових ОТГ від держави. Чи правда це? Якщо так, то чому субвенції недостатні?

Децентралізація і «запаморочення від успіхів»

Статистичні дані вказують, що частка тих громадян, які вже живуть в ОТГ і відчули покращення умов життя, склала 37%, тоді як у 2017 році ця цифра становила 11%, а у 2016 році – 16%.

Західні партнери, прем’єр-міністр Гройсман, а головне – українці – визнали: децентралізація сама по собі найуспішніша реформа та децентралізація, як дієвий інструмент змін в державі!

Про це свідчать соціологічні опитування проведеного в усіх регіонах країни, окрім тимчасово окупованої території Криму та Донецької і Луганської областей. «Підтримка кроків влади в напрямку децентралізації переважає над негативним ставленням. Давайте чесно скажемо – у нас мало таких реформ, де позитив би переважав над негативом, але все-таки 43% ставляться позитивно до реалізації цієї реформи і 22% негативно», заявила Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

Але коли я дізналася про  новий порядок розподілу субвенцій, відразу згадала приказку: «Хто раніше встав, того і капці!» Кабмін України 21 лютого поточного року схвалив проект про внесення зміни до закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» щодо фінансової підтримки ОТГ. Міністри вирішили, що «середній обсяг субвенції із розрахунку на одного жителя сільського населеного пункту щороку зменшується на 20 відсотків». В контексті філософії децентралізації: «Гроші йдуть за людиною!», що це означає?

Децентралізація розпочалася у 2015-ому. Впродовж трьох років  створено понад 700 об’єднаних територіальних громад! Вони об’єднали понад 6 мільйонів українців  і 29 % території держави.  Українцям сподобалося, що більша частина грошей (60 % податку від доходу фізосіб, 25% екологічного податку, а також єдиний податок, податок на майно) залишається на місцях для вирішення місцевих проблем. До того ж, уряд всіляко заохочував створювати ОТГ субвенціями, простою  мовою – підйомними (авт., – субвенції – це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного, яка призначена для конкретно визначеної цілі або цілей).

Маєш проект і кошторис – отримуй від держави кошти. Але не для «проїдання», а для «латання дірок»  місцевих бюджетів, оновлення інфраструктури та комунальної власності громад. У 2016 році ОТГ отримали від уряду 1 мільярд гривень. За даними Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва найчастіше гроші, отримані в результаті фінансової децентралізації, вкладались у  ремонт доріг (38 згадок), утримання закладів освіти (33), благоустрій територій та ремонт і реконструкцію закладів соціально-культурної сфери (по 30). У деяких ОТГ кошти пішли на енергозбереження (27 згадок). Тобто, куди і скільки вкладати вирішувала сама громада. Це одна із пояснень ударних темпів створення ОТГ на початку децентралізації. Адже відремонтована школа, дорога без ям, або пластикові вікна у клубі навіть у віддалених селах пов’язували із реформою.

Децентралізація по-українськи, або хто раніше встав, того і капці?

Спочатку обіцяли або розраховували, що у 2018 році на «підйом» об’єднаних територіальних громад виділять 2,5 мільярди гривень. Потім чи то взяли гроші зі стелі, чи то недорахували,  припустили – субвенції наступного року  становитимуть 4,2 мільярда. Навіть подарували «обіцянку-цяцянку», мовляв, коли об’єднаються всі – отримаєте 10 мільярдів гривень! А потім зазначили, що такий обсяг субвенцій може бути відірваний від реального бюджету… А зараз наводжу статистику: у 2016 році в середньому обсяг субвенції на одну ОТГ становив 6,3 млн грн, у 2017 році — 4,1 млн грн. У розрахунку на 1 кв. км площі громади рівень фінансування у 2016 році становив 28 тис грн, у 2017 році — 17 тис. грн. На одного сільського жителя припадало відповідно: 1,1 тис. грн і 0,8 тис. гривень.  Київ щороку виділяв «підйомні» для громад, але щороку кількість ОТГ збільшувалася, а сума субвенції не зростала! Відтак новим громадам припадало менше коштів! Складається враження, що виграли ті громади, які перші об’єдналися. Все немов в анекдоті: «Хто раніше встав, того і капці!»

Вибори на носі, або громади хочуть залишити з носом?

З іншого боку, я не виключаю, що уряд хоче «кількість» ОТГ перетворити на «якість». Такий собі натяк, що потрібно інвестувати у нові підприємства та нові робочі місця, а не «проїдати» субвенції або зловживати ними.  «У більшості перевірених областей нами встановлені кричущі факти зловживань бюджетними коштами з ознаками кримінальних злочинів – як нецільового використання, так і завдання матеріальної шкоди та збитків державі. Усі зібрані матеріали та докази щодо фактів зловживань та персонально порушників будуть направлені в правоохоронні органи – НАБУ, ГПУ – для належного реагування, оскільки в окремих випадках у діях місцевих чиновників прослідковуються злочини з ознаками корупційної діяльності», запевнив заступник голови Рахункової палати Андрій Майснер. Курс на зменшення державного фінансування більш ніж очевидний! Але давні римляни говорили – дивись кому вигідно! «Чи є проблеми? Так, безумовно. Ми передали фінанси та повноваження на місця, але контроль ще не є досконалим. Він має бути не зайвим та надмірним, а балансуючим. І  якщо нам тепер вдасться усі ці три фактори врегулювати між собою, процес стане ще якіснішим!» , твердо пообіцяв прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Але проблеми фінансової самостійності ОТГ це не вирішує. Більш того, перед бажаючими об’єднатися, уряд увімкнув червоне світло. Адже уряд, в тому числі і Гройсман,  не може дати  гарантій, скільки і коли він надасть «підйомних», адже не знає скільки буде утворено нових об’єднаних територіальних громад. Але щодо контролю – гарантії дають! З одного боку – логічно! В це важко повірити, але дійсно, трапляється, що ОТГ надали мільйони, а вони не витратили ні копійки. І ці субвенції знову повернулися до Києва. Але я відчуваю  душок майбутніх передвиборчих президентських та парламентських перегонів. Особливо місцевих виборів!  Адже розподілом субвенцій займаються центральна влада, нардепи та чиновник обласних та районних адміністрацій. Всі вони зацікавлені, особливо так звані мажоритарники, щоб громади заглядали їм «до рота». І тут питання – а судді хто та які критерії відбору проектів? Обмеження субвенцій, як видається мені, стає надійною палицею, якою можна заганяти виборців на дільниці. І змушувати голосувати за тих, на кого вкаже міністр чи нардеп.  Але за такого розкладу навряд чи до 2020, як планує уряд, ми завершимо децентралізацію.