21.02.2019

Чому децентралізація не дозволить Україні потонути у смітті?

ЕкономікаСуспільство
28.11.2018

Чому децентралізація не дозволить Україні потонути у смітті?

Майже рік в Україні заборонено ховати не перероблені відходи. Тим самим, було зроблено крок до Європи, в якій 10% сміття захоронюють, а переробляють 65%. Натомість в Україні, лише 3 % утилізують, решту на полігон. Дикунство, інше слово мені важко підібрати! У 2016-ому ми стали свідками як у смітті «потонула» столиця Галичини. Чи не «потонуть» в ньому об’єднані територіальні громади?

Сміття – як окупант   

Після того як Росія тимчасово окупувала Крим і частину Донбасу ми втратили 7% території України. Неймовірний біль і розпач, що на Сході загинули тисячі військових і цивільних.  Але ми забуваємо про те, що як мінімум – 7% нашої землі окупували офіційні та неофіційні  сміттєзвалища та полігони! Уявіть в межах України за площею Швейцарію, яка завалена побутовими та промисловими  відходами. І вони загрожують кожному з нас не менше ніж терористи на Сході, тому що вбивають повільно та безповоротно. Наприклад, екологи зафіксували, що навколо Львівського полігону твердих відходів (більш відомого як Грибовицьке сміттєзвалища) у селян на декілька порядків був підвищений  ризик захворювання на рак. Сміття отруює повітря та воду. І буде це робити не один десяток, навіть, сотню років. Тому що картон або папір розкладається від 3 місяців до 2 років. Консервні банки – до 10 років. Автоакумулятори та фольга – до 100! Пластикові пляшки та гумові покришки  180-200 років. І рекордсмен – алюмінієва банка, яка зітліє у землі лише через 500 років. Тому влада зважилася на батоги – адміністративна відповідальність та штраф від 340 до 1700 гривень, і пряники – субвенції громадам, які мають допомогти не потонути у побутовому непотребі.  Я багато разів чула, що Україна не готова до сортування  та переробки сміття. Але за даними «Європейської Бізнес Асоціації» в Україні працюють 36 підприємств  із переробки вторинних полімерів, 30 заводів із переробки скла та паперу, 19 з переробки пластикових пляшок і 16 заводів з переробки металу. Але папір та скло навіть імпортують! Тобто, сміттєпереробні заводи працюють не на повну потужність через брак сировини! Це при тому, що кожен українець впродовж року продукує до 300 кілограмів побутових відходів, а наші полігони поповнюються щороку 17 мільйонами тон промислового та побутового сміття. Де логіка? Тим часом,  міністр екології заявив, що українські міста не готові сортувати сміття.

Сміття, як і гроші – не пахне!

Одна із причин неспроможності сортування сміття – відсутність тари, тобто спеціальних контейнерів. Для голів міст, об’єднаних територіальних громад, сіл та членів їхніх команд це означає непопулярне збільшення тарифів на сміттєвивезення. Але в Іллінецькій об’єднанній територіальній громаді, яка найбільша на Вінничинні, навпаки почали рахувати прибутки. Спочатку громаді пояснили, чому потрібно, а головне вигідно сортувати сміття.  Отримали субвенції від держави і в селищі з’явився пристрій, який із 500 пластикових пляшок робить брикет вартістю у понад 400 гривен.

«У кожному селі є працівник з благоустрою, який оформлений у нас на підприємстві. Він облаштовує територію кладовища, зупинок, розбиває клумби у своєму населеному пункті. Ще один важливий напрямок нашої роботи – роздільний збір сміття. Наші жителі збирають пластик в окремі контейнери, а ми його сортуємо, пресуємо та продаємо для переробки. Минулоріч таким чином  ми зібрали 8,5 тонн пластику, за який громада виручила 73 тис. грн! Ці кошти ми спрямували на розвиток теплиць»,– зазначив Юрій Вишневський, керівник комунального підприємства «Добробут» Іллінецької ОТГ.

Цей приклад свідчить, що децентралізація може сприяти вирішенню екологічних проблем. Адже на місці люди визначаються куди вкласти у першу чергу кошти: ремонт школи, у соціальну допомогу чи у вирішення екологічних проблем.  «Тобто є десятки прикладів, коли влада на місцях не «проїдає» бюджетні кошти, а інвестує їх у майбутнє. Громада має навчитися перетворювати проблеми на можливості. ОТГ зароблятиме на смітті, якщо до цього будуть залучені всі мешканці. Єдність дій дає шалений результат! У селі Лосятин люди самі забезпечують себе паливом, роблячи брикети фактично зі сміття, яке залишається після вирощування малини. Можливості в нас під ногами, їх слід помічати і використовувати», — коментує Степан Кушнір, голова правління ГО «Хмельницький молодіжний клуб розвитку». До того ж, експерти наголошують, що більшості українськими ОТГ у майбутньому потрібно перебороти так звану «екологічну тріаду»: провести каналізацію, водогін, навчитися збирати та вивозити сміття.

Чому ОТГ звільнять Україну від сміття?

Але як навчитися, коли відсутня мотивація для збирання вторсировини?  «Люди відгукнулися і дуже активно викидають пластикове сміття, але постала інша проблема – вторсировина коштує дуже дешево, тому збирати пластик та сортувати сміття дуже невигідно, але ми це робимо і продаємо зібраний пластик підприємцям», – говорить із відтінком розчарування Олександр Тутка, голова Шишацької ОТГ. Попри загальний песимізм, його громада завдяки субвенціям відкрила новий полігон для побутових відходів, а для сортування закупила понад 700 контейнерів та два сміттєвоза. Так в цій об’єднаній територіальній громаді вирішили покінчити із стихійними сміттєзвалищами та мріють придбати нову сортувальну лінію.

 

Тим не менш, я впевнена, що децентралізація сприятиме вирішенню проблеми сміття в Україні. Пригадуєте, коли мер Львова Андрій Садовий говорив про сміттєву блокаду. А проблема всього на всього, в тому, що громади південної та центральної України відмовилися приймати чужу проблему, точніше чуже сміття. Припустимо, що із Банкової могла бути команда не приймати львівський непотріб. Але погодьтеся, що навряд чи сподобається сусід, який замість того, щоб нести сміття до контейнера, буде складати його у вас на порозі…

 

І до слова. За стандартами Європейського Союзу в країні має бути максимум 500 полігонів. Тим часом, у нас понад сорок тисяч офіційних та стихійних сміттєзвалищ, які окупували 7% територій.