26.08.2019

«Мажоритарка» – від чого відмовились?

АктуальнеПолітика
24.07.2019

«Мажоритарників» часто сприймають або порівнюють із самоскидом, який має приїхати і «засіяти» електоральне поле в окрузі грошима, дитячими майданчиками та гречкою. Тому чимало експертів, представників ЗМІ та виборців переконані, що у кого більше грошей, у того і депутатський мандат у кишені. Тому «мажоритарник» для них абсолютне зло! Тільки не зрозуміло одне, – чому в демократичних країнах, таких як Сполучені Штати Америки, Великій Британії та Франції «мажоритарка» в тренді? Зрештою, чим відрізняється «списочний» народний обранець від «мажоритарного»? І чому першому у ЗМІ над головою малюють німб, а другому роги?

«Мажоритарка», в чому суть механізму?

На початку 90-тих, чимало виборців звикли  голосувати не за зміни в їх окрузі, а за «подарунки». Обрання «мажоритарників» переважно відбувалося за принципом: «Сьогодні все, завтра нічого!» До того ж,  їх сприймали як «баронів», котрі після обрання  відстоювали у Верховній Раді власні інтереси та інтереси олігархів, а не простого люду. Арифметика дуже проста! Приблизна кількість виборців в окрузі 150 тисяч. Відтак, зважаючи, що явка на парламентських виборах не більше 60%, «мажоритарнику» потрібно створити благодійний фонд, і «підгодувати» як мінімум 40 тисяч виборців. Показово, що на минулих довиборах у Верховну Раду перемогли «мажоритарники», які не шкодували кошти на так звану благодійність. Деяким доводилося брати в оренду навіть благодійні фонди.  Більше того, дехто із кандидатів у народні депутати намагалися купити любов потенційних виборців за рахунок бюджету. Мова про маніпуляції навколо успішної   децентралізації. «Другий рік поспіль аналіз, здійснений рухом «ЧЕСНО» показує, що кошти на соціально-економічний розвиток Кабмін розподіляє нерівномірно, що свідчить про політичну заангажованість цих видатків. Так, минулорічне дослідження показало зв’язок з лояльністю депутатів до бюджету. Другою проблемою залишається піар мажоритарників на субвенційних коштах, через що у виборців може скластися неправильне уявлення про функції  народних депутатів», – зазначає Оксана Ставнійчук, парламентський аналітик  громадського руху «ЧЕСНО».

Хто дорожчий: «списочник» чи  «мажоритарник»?

На перший погляд, навіть цих загальновідомих фактів достатньо для того, щоб заборонити «мажоритарку». Але чомусь ми забуваємо, що не завжди в окрузі перемагає той, у кого більші статки. Наприклад,  Віктор Чумак переміг у столичному окрузі на минулих парламентських  виборах, а не його більш грошовитий   конкурент. «Мажоритарка допомогла свого часу Андрієві Шкілю стати народним депутатом. Ув’язнений після акції «Україна без Кучми», він зміг вийти і потрапити до парламенту завдяки тому, що у Львівській області за нього проголосували прості люди. Це вона дала змогу звичайному сільському вчителю історії Романові Безсмертному у 28 років дістати мандат народної довіри», – наголошує Ірина Ванникова, засновник громадської організації «Розвиток територіальних громад». Більше того, попри стереотипи «мажоритарники» менше інфіковані корупцією ніж так звані нардепи-списочники. Вам важко у це повірити? Але про це свідчать розцінки, які час від часу «виринають» після скандалів напередодні виборів. «За место в Парламенте собирают 300 тысяч долларов за выдвижение по мажоритарке, а за место в списке партии собирают 2 миллиона долларов (2 человека сообщили, которым доверяю и которым озвучили эти цифры), поэтому для меня очевидно, что депутаты от партии «Слуга народа» работать будут не на зарплату. Это 100% факт!» — заявив волонтер та підприємець Олександр Редька.

 Хай буде гарне завтра, ніж гречка сьогодні!

Якщо відкинути корупційну складову і сумнівні розцінки, суттєвої різниці між нардепом-списочником та  мажоритарником немає. Вони представники всього українського народу, а не виборців округу.  «Єдина відмінність — обов’язок мажоритарника підтримувати зв’язок із виборцями свого округу. Однак законом не встановлено ані конкретних способів підтримання такого зв’язку, ані будь-яких наслідків для депутата, який не виконує цей обов’язок, — запевняє Назар Заболотний, експерт руху «Чесно». Напевне, це одна із причин чому на 5 років «горе-мажоритарники» забувають про свій округ. Але ті, які планують повернутися, попри все – змушені бути лобістами свого округу і допомагати вирішувати місцеві проблеми. Переважно це  погані дороги, водопроводи, тепломережі або транспортне сполучення. Брак вчителів або лікарів у районі. Соціально незахищені верстви населення. Попри успіхи децентралізації, у громад,  на районному та обласному рівні коштів на все не вистачає.  Звісно, що в чомусь можуть допомогти у вирішенні проблем депутатські звернення та запити. Сподіваюся, що у недалекому майбутньому народні депутати з мажоритарних округів не будуть класти асфальт чи утримувати власним коштом соціальні автобуси.  Таку надію дає успішна децентралізація. З іншого боку, благодійність і особисту відповідальність ніхто не відміняв. На мій погляд, головне завдання для виборців чітко розмежувати благодійність і підкуп. Очевидно, що кандидати-мажоритарники під час парламентських виборів будуть пропонувати як перше, так і друге. І це все встановлює правила. А якщо є правила – то і мають бути виключення з цих правил.