21.02.2019

Благодійність = вибори.

Політика
30.11.2018

Благодійність – дорівнює вибори.

Наприкінці жовтня розпочався щорічний національний конкурс  «Благодійна Україна». Нейробіологи дійшли висновку, що на благодійність наш мозок реагує та само як на смачну їжу, спорт, кохання, успіх… Тобто, допомагаючи іншим, в організмі виділяються гормони щастя і ми почуваємо себе задоволеними.  Ось чому успішні люди щиро жертвують! Та хтось стає  благодійником тому, що став на шлях до покаяння… Але чому напередодні виборів кількість благодійних фондів та організацій в Україні немов грибів після дощу? Серед кого ми обираємо голову держави, нардепів та депутатів на місцях: серед щиросердних добродтїв чи серед грішників, які каються? Як розпізнати благодійність від Бога та від лукавого?

Стрибок  благодійності

Минулого року (2017) Україна у світовому рейтингу благодійності  опинилася на 90 позиції. Хоч у 2010-ому ми були на 150 місці! «У 2017 році обсяг залучених коштів на (УББ) зріс на 30% – до 50 млн грн, а кількість проектів на 20% – до 965 проектів» – не без гордощів констатувала цей факт Ірина Гуцал,  директор  Української  Біржі Благодійності. Сім із десяти   українців, хоча б протягом року, жертвували на добрі справи!

До цього благодійність була своєрідним брендом олігархів – Ахметова, Пінчука або Порошенка. Сьогодні діючий гарант всю свою заробітну платню віддає на благодійність. Загалом Петро Олексійович  пожертвував на соціальні програми майже один мільярд гривень. Ахметов та Пінчук почали активно займатися благодійністю після Помаранчевого Майдану, і витратили сотні мільйонів доларів на охорону здоров’я, освіту та культуру.  Проте, фонди Порошенка, Ахметова та Пінчука, попри очевидну допомогу, більшість українців сприймають на кшталт спокути 90-тих. В часи, коли всі вони заробляли так званий «перший мільйон». Мовляв, вони тоді накралися, тож мають із нами ділитися. Хоча за руку цих благодійників-олігархів  ніхто не спіймав, цю думку можна почути на зупинках, в черзі або під час застілля. Навіть від тих, хто отримав допомогу від фондів Пінчука, Ахметова або Порошенка.

На відміну від олігархів, середня сума пожертви звичайних українців не більше 50 гривень. Кожен четвертий  клав гроші до благодійних скриньок або відправляв на банківську картку. Але більша половина коштів осідала в кишенях шахраїв. «70%, у кращому випадку, йде організаторам, від 15% до 25% – тому, хто збирав гроші, решта  – 5% йдуть вже безпосередньо тому, хто потребував цієї допомоги», – запевняє  Наталя Липська, директор благодійного львівського фонду «Крила надії».  Як правильно обрати, кому допомогти? Хто дійсно потребує допомоги? Експерти радять перевіряти чи є нотаріальна домовленість у того, хто збирає гроші. І чи зареєстрована благодійна організація у Мінюсті. В  Україні понад 15 тисяч благодійних фондів та організацій. І хтось з їх представників, під час національного конкурсу «Благодійна Україна», отримає  унікальну бурштинову нагороду «Ангел добра».

 

Ангели добра чи зла?

«Буває, суспільство з подивом помічає, що довкола наче літають Ангели. Це починаються вибори. Декларуються будови й ремонти шкіл, сиротинців, бібліотек. Спонсори зникають, коли закінчуються виборчі перегони. У такому «благодійництві» багато від лукавого», – свого часу обурювався  директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький.

Я була в шоці, коли дізналася, що компанія кандидата у палату представників США Конгресу максимально оцінюється у півмільйона доларів. В той же час, виборча кампанія кандидата до Верховної Ради від одного до трьох мільйонів. Відчуваєте різницю? І пояснюється вона тим, що під час виборів українцям влаштовують неймовірні атракціони щедрості, які називають благодійністю. Наприклад, пан Балога у 2012 р. витратив на свою виборчу кампанію 796 тисяч дол. На благодійність пішло 735 тисяч! Його конкурент пан Бушко віддав за кампанію 604 тис. дол., і більша частина пішла знову ж таки на благодійність – 504 тис. «зелених».

Добрі справи чи підкуп? От минулого тижня у нас була Ангела Меркель, яка зустрічалася із лідерами наших фракцій. Мені важко уявити, що канцлер Німеччини, на відміну від наших народних обранців, дарувала гречку, рушнички, або допомагала відремонтувати дитсадок під час виборів. Чому у них такої благодійності немає,  а у нас є? Чому на думку експертів, на останніх довиборах у сімох «мажоритарках», четверо кандидатів перемогли завдяки своїм благодійним фондам. Наприклад, у Максима Микитася не було свого фонду. Але за місяць до виборів на Чернігівщині очолив фонд «Поліський оберіг», який до цього належав меру Чернігова. Складається враження, що він його позичив у товариша. В контексті благодійності, вибори перетворилися на змагання гаманців, а не ідей та програм. Так, Закон про вибори не дозволяє витрачати коштів більше ніж зафіксовано у виборчому бюджеті. Але є благодійний фонд під рукою! По-друге, благодійність, особливо у «мажоритарці» дозволяє вести де-факто кампанії за рік або два до самих виборів.

Наприклад, у 94 округ (Васильківський та Обухівський райони) два роки тому зачастив Ігор Кононенко. Нещодавно в цих районах з’явилися білборди з надписом «Потрібна допомога – телефонуй».

Так до потенційних виборців звертається цей нардеп. А так відреагували  на таку благодійність у соцмережах:  «Котика з дерева зніме?», «Ігоре, попроси, щоб нардеп покарав невихованого єнота» тощо (більше перлів за посиланням –

www.facebook.com/igor.feshchenko/posts/2244089478968738).

До абсурду дійшло якось на свято 8 березня, коли Кононенко роздавав подарункові набори з власним прізвищем. Цього разу замість гречки виборців підкупали засобами особистої гігієни і махровими рушниками китайського виробництва з написом «Гарного дня! Ігор Кононенко». А коли ж Кононенка запитали про підкуп виборців, він зробив по(*)ер-фейс: «На сьогоднішній день виборів немає, ми не перебуваємо у виборчій кампанії, тому немає предмету розмови». Якщо це не підкуп – то невже саме такою уявляють політики благодійність по відношенню до своїх виборців?

А що Ви нам привезли?

За словами представників виборчих штабів кандидатів, їх знайомства із виборцями почасти розпочиналися фразою :«А що Ви нам привезли?». Перше ніж засуджувати цих людей, треба згадати, що більшість з них за межею бідності. До того ж, за даними соціологів  72,4% українців  погодилися, що їм важко зрозуміти, у що вірити. А на питання, чи здатні українці на нечесний вчинок заради вигоди, ствердну відповідь дали 70,8% людей. Найжахливіше  у цих даних те, що ще у 2014 р. цей показник був 64,8%, а у 1992 р. — 58,8%. «Аморальна більшість обирає аморальну владу»,  — констатує український психолог, соціолог і громадський діяч Євген Головаха.  Є такі виборці, які тішать себе тим, що гречку або ту ж косметику візьмуть, але не будуть голосувати за благодійника. Однак на підсвідомому рівні, ми отримуємо більше інформації ніж на свідомому. Можливо вона, та благодійність від лукавого  в останній момент і підведе, коли потрібно буде ставити галочку за кандидата. З іншого боку, заради виживання люди користаються виборами, як моментом під час якого їм перепадуть крихти. Складається враження, що навіть милосердя в Україні заражене цинізмом і корупцією. І така благодійність від лукавого  не робить нас кращими. Ні тих, хто її надає, ані тих, хто її приймає.